Володимир Пилат, Президент Міжнародної федерації Бойового Гопака, засновник стилю та Верховний Учитель Бойового Гопака, – про визнання Бойового Гопака національним видом спорту та сам бойовий стиль Минулого тижня, а саме 25 травня

Верховна Рада України ухвалила закон “Про внесення змін до закону “Про фізичну культуру і спорт” (щодо визнання національних видів спорту). Метою закону, як йшлося в пояснювальній записці до документа, була необхідність визначення на законодавчому рівні поняття національних видів спорту та особливостей діяльності спортивних федерацій, що сприяють розвитку національних видів спорту, сприяння національному відродженню національно-культурних традицій та патріотичному вихованню, популяризації серед українців здорового способу життя і фізичної культури, розвитку національних видів спорту.

Ухвалений закон передбачає підтримку національних видів спорту: Бойового Гопака, хортингу, українського рукопашного бою “Спас”, української боротьби на поясах.

Цю законодавчу ініціативу розроблено Міністерством молоді та спорту України за пропозицією низки всеукраїнських громадських об’єднань з національних видів спорту з метою сприяння національному відродженню через розвиток українських національних видів спорту.

Голова парламенту Андрій Парубій назвав ухвалення цього закону питанням національної честі, патріотизму.

За словами Міністра молоді та спорту Ігоря Жданова, даний нормативно-правовий акт покликаний сприяти розвитку національних видів спорту, якими прийнято вважати Бойовий Гопак, “Спас” та інші. Закон також створює умови для становлення національних федерацій з видів спорту.

“Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект №5324, розроблений Міністерством, щодо визнання національних видів спорту. Це означає, що тепер вони матимуть змогу отримати офіційний статус та державну підтримку. Законом, який, я переконаний, буде підписаний Президентом України, також передбачено, що у разі відсутності відповідної міжнародної спортивної федерації статус національної спортивної федерації, що сприяє розвитку національних видів спорту, надається за рішенням Мінмолодьспорту. Це знімає будь-які перешкоди для їхнього розвитку та офіційної реєстрації”, – наголосив міністр.

Зокрема, документом на законодавчому рівні визначається: поняття національних видів спорту та особливості діяльності спортивних федерацій, що сприяють розвитку національних видів спорту. Ще однією метою закону №5324 – сприяння відродженню національно-культурних традицій та патріотичному вихованню, популяризації серед українців здорового способу життя і фізичної культури, розвитку національних видів спорту.

Одним з тих людей, що довгий час намагалися на законодавчому рівні закріпити права українських бойових мистецтв є український дослідник та знавець бойових мистецтв, засновник стилю Бойового Гопака Володимир Пилат. Більше тридцяти років він займається розвитком і популяризацією цього виду бойових мистецтв.

– Що саме дало Бойовому Гопаку прийняття Верховною Радою закону щодо визнання національних видів спорту?

– Скажу, що шлях до цього прийняття був дуже важкий. Бойовий Гопак я розвиваю вже тридцять другий рік і весь цей час йшла мова про те, що цей вид бойового мистецтва має стати національним видом спорту. Це було необхідно, аби він був визнаний державою, як інші, чужинські, види спорту та щоб відповідно була турбота з боку держави, підтримка фінансування. Тому що розвивати будь-який вид спорту – річ витратна. Як би не було, а деякі витрати держава на себе може взяти: мається на увазі комунальні послуги, оренда приміщень, заробітні плати тренерів, організація змагань тощо. А так виходило, що ми практично тридцять років все робили самотужки й існували лише за кошти ентузіастів і спонсорів. Це б’є по кишені, замість того, щоб вкладати ці кошти в книжки, дослідницьку діяльність, методики. Хоча, відверто кажучи, на якісь золоті гори я не сподіваюсь, тут найголовніше, що будуть створювати менше перепон для розвитку. Адже раніше нам часто відмовляли в популяризації Гопака, через те що в нас не було ліцензій.

– Що собою представляє Бойовий Гопак?

За ці роки, мною написано 17 книжок про Бойовий Гопак, де розписана методика, філософія, обряди, правила поведінки, кодекс лицарської честі. Дуже багато було зроблено для того, щоб оформити Бойовий Гопак як систему. Адже той Гопак який був колись і нинішній – це різні речі. Колись головною метою було знищити ворога, зараз таке завдання не стоїть і на перший план виходить змагальна частина. Треба себе показати, свою вправність, швидкість, реакцію, витривалість, бачення суперника. Окрім того, у зв’язку з тим що в сучасному світі люди приділяють мало уваги фізичним навантаженням і ослабли, я зробив чотири напрямки розвитку Гопака: оздоровчий, культурно-мистецький, спортивний і бойовий. Ця градація зумовлена тим, що займатися приходять різні діти, з різним фізичним станом. До речі, діти не винні, це повністю вина батьків. Тому треба їх витягувати на необхідний рівень здоров’я, щоб вони могли показати результат. І якщо в оздоровчому чи фольклорному гопаку вони себе ще можуть проявити, то в спортивному – їм дуже тяжко.

Також існують п’ять видів змагань, де учасники виступають згідно їхнього рівня майстерності. Слабші діти виступають лише в двох дисциплінах “Однотан” та “Тан-Двобій”. А “Забава”, “Борня” та “Герць” більше стосується спортивного розвитку. Є і виховний процес. У нас є молитва перед початком і в кінці змагань, передбачено виконання пісень. Окрім навчального процесу, в який входять тренування і змагання, влітку ми організовуємо табори, де продовжується навчання в різних умовах. Одні табори – в будиночках, а є і в наметах. Робимо екстремальні табори, без наметів, аби люди звикали до природи.

– Бойовий Гопак – це більше спорт чи філософія?

– Я би сказав, що це філософія і більше ніж спорт. Це комплексна система гармонійного виховання особистості. І не просто особистості, а законослухняної – і це на першому місці. Я все життя вивчаю бойові мистецтва. Свого часу приймав активну участь у комсомольських загонах, які боролися зі злочинністю. Мій батько працював у правоохоронних органах. І з раннього дитинства мені пояснювали, що є люди законослухняні, а є злочинці. Батько казав мені, що ми маємо захищати добро і служити йому. Тому я і заклав в ідеологію Гопака боротьбу людей за правду заради добра.

– Чому за основу був взятий саме танець Гопак?

– В будь-якому танці є чимало різних кроків. От мені інколи говорять, що якби не було України не було б Гопака. Я відповідаю, що це неправда. Бо почався Гопак у 1985 році. Вже тоді мене попросили знайти щось бойове та пов’язане з Україною, оскільки тоді вже в Росії почали розвивати рукопашний бій. Почав досліджувати і сказав, що ми можемо мати своє мистецтво – Гопак, яке виходить з нашого танцю. Адже чимало бойових мистецтв вийшли саме з танців і не лише усім відома капоейра. Скажімо, один із засновників карате Ґітін Фунакосі в своїй книзі писав, що це мистецтво виникло з танців народу острова Окінава. Тобто зв’язок між танцем і бойовими мистецтвами дуже тісний. Наприклад, грецькі гопліти, які йшли в бойовій побудові зі списами і мечами, вивчали спеціальні танці, аби вони усі рухалися як єдиний організм. А коли я почав більш детально досліджувати українські танці, то побачив, що кроків в них значно більше аніж, наприклад, у відомому карате. І хороших кроків, зручних для того, щоб ухилитися. Тому Гопак більш динамічний, ніж карате. Більше можливостей, пластики, ухилянь. І загалом ідея спрацювала.

Взагалі в той час у цілому світі щось змінилося. Адже після Другої світової війни, коли Японія визнала карате національним видом спорту, колишні японські спецпризначенці роз’їхалися по всьому світу і почали пропагандувати свій бойовий вид. Вони вигадали легенду й почали поширювати свою культуру. І поступово в світі люди почали ходити в кімоно, пити чай по-японськи, суші їсти, японську термінологію використовувати. І звичайно, з цим почали боротися. Так в Радянському Союзі практично одночасно в різних регіонах почали відроджувати національні бойові мистецтва. В Росії – рукопашний бій, в Середній Азії і Башкирії – куреш, в Грузії – чідаоба, в Білорусі були хлопці, які почали відновлювати систему Сварга, але вона не пройшла. Тоді росіяни розробили ще кілька видів –тризну, бузу, слов’яно-горецьку боротьбу. Не відставала і Європа, де згадали про сават і панкратіон. Американці, у відповідь на експансію карате, вигадали кік-боксінг. Так що я, можна сказати, з Гопаком потрапив у хвилю. Взагалі народ який розвивається – розвиває і культуру, в нас, в Україні, окрім Бойового Гопака, ще розвивається таке мистецтво як “Спас”, з центром у Запоріжжі. Місцева влада дуже підтримує хлопців, їм відділили землю, де вони будують Січ. Свого часу ми з ними домовилися не заважати один одному. Тому Бойового Гопака у Запоріжжі практично немає.

– Розкажіть про спортивну складову Бойового Гопака та його географію?

– Перший чемпіонат України я провів ще в 1995 році. І з того часу ми не пропускаємо жодного року. Зараз намагаємося проводити по дві першості в рік, аби охопити більшу аудиторію і зацікавити максимальну кількість учасників. На початку травня ми провели черговий чемпіонат України. А потім відбувся турнір “Вогонь запеклих не пече”, де взяли участь найсильніші спортсмени, які змагалися в контактних дисциплінах. Зголосилося 120 учасників. Для порівняння, в національній першості було 600 учасників, які здебільшого брали участь у показових виступах. Хлопці себе пробують, стараються бути нічим не гіршими, ніж представники інших бойових мистецтв.

Нині в нас здебільшого чемпіонати проходять у Львові та Тернополі. Раніше першості відбувалися в Полтаві, Дніпрі, Києві. Ми це робимо для того, аби допомогти людям на місцях вирости в статусі. На Західній Україні Бойовий Гопак розвивається позитивно, а ось у східній і центральній частині країни він сприймається як щось націоналістичне, “бандерівське”. Мовляв, Гопак зі Львова пішов. Хоча він є всюди і не тільки в Україні. І в США є, в Канаді, в Польщі. На останню першість приїхало 18 людей з Польщі. Вони стрімко розвиваються і за п’ять років підготували доволі велику групу спортсменів. На жаль, під час правління Януковича, ми дуже постраждали. Гопак був фактично знищений у Харкові, в Донецьку, Чернігові, Херсоні, Черкасах, Одесі. Зараз ми намагаємося знову відновити секції і десь нам це вдалося. Проте найважча ситуація в Харкові. Там проти нашого тренера виступили усі: і місцеві правоохоронні органи, і бандити. На щастя, цей тренер свого часу служив у військах МВД і мав навіть нагороду. І коли його арештували, він прямо говорив, що в нього в родині усі в міліції служили і він служив. Вони підняли його особову справу і здивовано питали, як він потрапив до тих “бандерівців”? А він відповідав, що в Гопаку нормальні хлопці. Тобто йшла пропаганда, що Гопак – це щось крамольне, бо він пішов зі Львова. Так, зараз ми ходимо як герої. Про нас говорять, пишуть. А ще кілька років тому всюди кричали, що це “шароварщина”, що вишиванки – це погано.

– Ви працювали в правоохоронних органах, свого часу займалися навчанням правоохоронців. Чи є потреба в Бойовому Гопаку в цих структурах?

– Безумовно, є. Я вважаю, що будувати сильну Українську Державу потрібно на основі власних бойових мистецтв. Скажімо, якщо взяти російський рукопашний бій, він дуже добрий для росіян. Адже його ідеологія в тому, що найголовніше – бути готовим до того, що на тебе нападуть, і завжди відповідати смертельним ударом – максимально підходить росіянам. Але нам це точно не підходить, адже ми ходимо по Львову і в голові не тримаємо думку, що на нас хтось нападе. Тому для нас більше підходять духовні принципи. До мене зверталися з правоохоронних органів, але вони не хочуть брати духовні елементи Бойового Гопака, їм потрібна лише силова частина.

Розмовляв Андрій Левківський

Філософська концепція Бойового Гопака

З прадавніх часів лицарі України служили Богові, українському народу, його землі та Державі.

Все, що створене на цій землі – створено Богом.

Усі народи, їх мови і Держави – Боже творіння.

Захищаючи Українську Державу, її народ та українську мову лицар служить Богові.

Величезне розмаїття народів створено Богом для того, щоби шляхом вдосконалення і покращення свого життя і довкілля людство вдосконалювалося і вдосконалювало все довкола себе.

Жоден народ не має права знищувати інший народ.

Лицарі України завжди стоять на захисті Божого творіння, тому їх називають: Лицарі Світла, Правди, Добра і Любові.

Світло породило Світ. Бог у Світлі і Світло у Богові.

Правда завжди стоїть на захисті добра, ладу, злагоди і законів.

Добро приносить людям щастя, здоров’я і злагоду.

Любов – найвища благість дарована Богом.

Довкола Любові завжди мир, спокій, радість, щастя і злагода.

З нами Правда! За нами майбутнє! З нами Бог!

Володимир Пилат народився у Львові 15 вересня 1955 року. Дід по батьківській лінії Михайло Пилат походить із лицарського роду, який ще з XVI ст. мав свій родовий герб під назвою “Новий”. Дід пройшов Першу світову, громадянську та Другу світову війну. Дід Володимира Степановича по матері, Андрій Гідей, за часів Австро-Угорщини служив в особистій охороні австрійського цісаря Франца-Йосифа. У селі Завидовичі біля Городка, звідки він родом, завжди була школа, в якій вчили дітей боротися. Дід став першим вчителем Володимира. Вже у 1962 році Володимир почав займатися спортивною гімнастикою, якою займався чотири роки. Ще до приходу в секцію, завдяки постійним тренуванням вдома, був чудово розвинутий фізично, сідав у шпагат і легко підтягувався 10 разів. Після гімнастики перейшов у секцію вільної боротьби, де займався два роки. У 1968 році Володимир Пилат почав вивчати кіокушин карате. Подолавши за 9 років шлях від новачка до майстра, у 1977 році він успішно склав іспити на І дан карате і отримав чорний пояс. Володимир Пилат відкриває власну школу кіокушин карате, паралельно вивчаючи інші стилі – годзю-рю, соне, карате-до (за Фунакоші та Накаямою), а також кік-боксинг. У 1985 році Володимир Пилат створив експериментальну школу з дослідження і вивчення бойової культури українського народу. Два роки дослідницької роботи дали позитивний результат і вже з 1987 року, остаточно покинувши карате, Пилат почав розвивати бойовий гопак. Ще у 1989 році Пилат організував у Львові перший Всеукраїнський з’їзд козацтва, на який зібралися ентузіасти зі всієї України. У 1990 році, з метою легалізації діяльності з відродження українського козацтва та козацьких бойовий мистецтв, Володимир Пилат створив громадську організацію “Фольклорно-спортивна асоціація “Галицька Січ””. На сьогоднішній день Володимир Пилат очолює Правління та Раду Вчителів ЦШБГ, Міжнародну Федерацію Бойового Гопака, йому належать авторські права на стиль національного бойового мистецтва Бойовий Гопак та методику викладання Бойового Гопака.

Різновиди змагань Бойового Гопака

“Однотан” – це соло-композиція в музичному супроводі з демонстрацією техніки Бойового Гопака. Вид змагань, коли людина використовуючи удари, відходи, сув’язі, уявляє, що б’ється з декількома супротивниками, і намагається здолати їх. У танцювальному варіанті “Однотану” присутній музичний супровід і деякі елементи змінено, заради більшої краси. “Однотан” оцінюється за майстерність у виконанні технічних елементів і різноспрямованість ударів. “Однотан” ефективно використовується у реальному бою.

“Тан-двобій” – попередньо вивчена показова програма з технічних елементів Бойового Гопака, яка виконується одночасно двома учасниками, що імітують двобій у музичному супроводі.

“Забава” – різновид двобою з обмеженим дотиком. Головним завданням “Забави” є засвоєння технічних елементів Бойового Гопака та вміння входити в бій і виходити із бойової дистанції.

“Борня” – різновид двобою з легким дотиком. В “Борні” дозволена серійна робота на середній та дальній дистанції.

“Герць” – різновид двобою із повноцінним дотиком. У “Герці” передбачено кільканадцять видів дотику, які регламентуються правилами змагань згідно з сучасними міжнародними аналогами бойових систем – міжстильового та універсального бою.