У школi Володимира Пилата гартують силу та дух i дiти, i старi, i навiть працiвники силових структур.

-- Володимире Степановичу, львiвська школа бойового гопака -- найвiдомiша в Українi. А скiльки зараз гопакiвцiв навчаються цього мистецтва?

-- Сьогоднi в нас займається близько тисячi осiб. Це люди рiзного вiку -- вiд малого до старого. Маємо чотирiчних козачкiв, а є й такi, кому вже за п'ятдесят. На гопак ходять й працiвники силових структур -- їх навчаємо потужної бойової технiки, яку не показуємо iншим учасникам школи.

-- Чи всiм можна займатись цим бойовим мистецтвом?

-- Так. Однак є рiзниця в навантаженнях. Для тих, хто має певнi проблеми зi здоров'ям, ми проводимо оздоровчi заняття. От, примiром, до нас у школу ходить чоловiк, якому 58 рокiв, вiн пережив iнфаркт. Попри те, почувається добре, вправляючись у гопаку. А один наш учень мав вади хребта, а пiсля семи рокiв занять став чемпiоном України з бойового гопака. I це тому, що гопак формує здорове тiло, розвиває координацiю рухiв.

-- За якими правилами живуть козаки-гопакiвцi?

-- У нас є свої закони. По-перше -- здоровий спосiб життя. Не курити та не вживати спиртного. До 27 рокiв -- загалом сухий закон. Якщо хтось iз гопакiвцiв має шкiдливi звички, то за два тижнi повинен їх полишити. Iнакше -- виганяємо. За нашим законом, у сiм'ї козака має бути не менше як п'ятеро дiтей. До кодексу наших законiв належить й заборона ображати жiнок, не можна зазiхати на чуже, треба знати козацькi пiснi, вiрити в Бога й бути готовим будь-якої митi стати на захист України.

-- Якi рiвнi майстерностi в гопакiвцiв?

-- Їх є вiсiм. Це -- жовтяк, сокiл, яструб, джура, козак, характерник та волхв. До слова, на змаганнях представники цих рiвнiв одягають вiдповiдного кольору шаровари -- бiлi, зеленi, блакитнi, синi, малиновi, червонi або зеленi шовковi, полотнянi з льону. Тренуємось також у шароварах i вишиванках.

-- Вас вважають характерником та волхвом. Чи багато сьогоднi таких козакiв в Українi?

-- Майже нема. Характерникiв усього семеро. Аби стати характерником, треба опанувати свiй характер, так би мовити, побороти себе. Таким козакам вдається ходити по розпеченому вугiллю, битому склу, лiкувати iнших, чути думки iнших... Одне слово, вони володiють надприродними здiбностями. I це потребує постiйного вдосконалення.

-- Володимире Степановичу, вам вдалось вiдродити бойовий гопак в Українi. Чи багато часу пiшло на дослiдження цього мистецтва?

-- Дуже багато часу та сили. Бо цей бойовий танець сформувався ще вiсiм тисяч рокiв тому, однак уся iнформацiя про нього була знищена за часiв Радянського Союзу. Останнього майстра бойого гопака вбили 1922 року. А коли сторювали боротьбу самбо, "совєти" вистежували майстрiв бойових мистецтв i, якщо знаходили, убивали. Тож збирати вiдомостi було складно. Я спiлкувався з характерниками, котрих знаходив, багато знав вiд свого дiда та батька...

-- За часiв Козаччини бойовий гопак був суто чоловiчий танець-боротьба?

-- А тепер ми вчимо й дiвчат того ж, що й хлопцiв. (Усмiхається). До слова, у школi гопака дiвчата навiть знаходять своїх половинок i створюються справжнi козацькi сiм'ї. От уже двiчi ми проводили для таких пар обряд заручин за всiма козацькими традицiями.

Юлiя Курій