Частина І: « Початок»

Було це тоді, коли над українськими територіями, над славними родючими землями нависла чорна хмара війни, злості і ненависті. Та світле проміння все ж пробивалось. Хоч на миті, але приводило народ до тями. Цим життєдайним промінням були сміливі воїни - гопаківці. Дванадцятеро відважних та троє старійшин (старшин).

Силі цієї команди можна було тільки позаздрити. Звичайно, як і в кожній команді, були свої винятки-ледарі та вони не довго залишалися такими. Вони або покидали лави гопаківців, або, завдяки вишколу, ставали воїнами з «залізними ногами» чи навіть «суперменами». Проте, якби було все так ідеально, то ніяких війн в світі не було б. Тому, до вашої уваги, три родзинки складу відважних: Ласиця, Росомаха, і головне – Кролик. Ці дівчата, не зважаючи на свою стать, нічим не поступалися хлопцям, а в деяких випадках були, навіть, кращими.

Щоб ближче познайомитися з усіма захисниками українського народу і краще їх уявити, варто назвати кожного з них. Отож:

Старійшини:

1. Журавель – війт 2.

Джміль – бунчужний 3.

Тарас Тарасович – осавул

Окремо можна виділити Ксену – обозну та Асгарду – відповідальну за духовний розвиток гопаківців. Про них не йтиметься у розповіді, але вони відіграли важливу роль у формуванні характерів відважних.

Власне захисники:

1. Доцент – найкращий професійний халтурщик

2. Яструб – найкращий воркотун

3. Росомаха – найбільший матрацник-лінивець

4. Сотник – найкращий комік-режисер

5. Вила – терорист, тракторист, садист

6. Тигр – найбільший суперник каші

7. Тамаза – єдиний доброволець команди

8. Лебідь – воркотун №2

9. Пінгвін – юний орел – пародист

10. Монгол – і в Африці Монгол

11. Ласиця – липучий реп’ях

12. Кролик – фламінго, бабак(сурок), какаду, непостійна особистість. Характеристика цієї особи може продовжуватись безкінечно, тому опустимо цей момент.

Тепер, ви приблизно уявляєте і розумієте чому саме ці особистості захищають слов’янські території і являються промінчиками сонця серед темних хмар. Та стали вони такими не відразу…

Частина ІІ: « Вишкіл»

До війта Журавля дійшла звістка, що на територію «Стоки» насувається військо ворогів, вкотре нападаючи з бажанням захопити родючу руську землю. Він, не гаючи часу, зібрав всіх гопаківців та інших старійшин і відправився разом з ними за названими координатами.

Приїхали воїни на місце і дізнались, що ворог цей дуже підступний та ще й не один. Зветься він (а точніше вона) – «Лінь». Очолює армію: самовпевненості, гордині, гордості, егоїзму, обжировиська, нечистих помислів та іншої нечисті.

Термін для знищення ворожого війська – 10 днів.

Розуміючи всю складність ситуації, старійшини відразу почали підготовку, цінуючи кожну хвилину:

розбили табір;

розподілили рої (щоб легше було тренуватись);

приготували обоз (пізніше, це місце стало найнебезпечнішим);

і продумали тактику проти ворогів.

Воїнів чекав нелегкий але цікавий та дисциплінуючий 10-ток днів. Щоб дійти до головної цілі потрібно прикласти всі свої зусилля: можливі і неможливі. Особливо постаратись мають винятки-ледарі (і Кролик).

Отже, вишкільний період можна вважати відкритим.

Та ворог теж мав свою тактику. Вона полягала в тому, щоб не атакувати відразу, а потихеньку прокрадатися в табір і з середини зруйнувати і роз’єднати військо. Але «не на того напали». Відважні та старійшини були настільки розумними мислителями, що відразу здогадались про всі брудні наміри агресора. Тому, щоденний розпорядок дня, важкі тренування з декількох видів бойових мистецтв, змагання, військова підготовка, загартовування як тіла, так і духу, стрільба з різної зброї, походи, нічне чергування біля ватри, надзвичайно ситна та здорова їжа, все це дозволяло виявляти ворога і знищувати його в два рахунки. Не забували наші козаки і про вишколювання розуму та мислення. В цьому їм допомагало: читання книжок, слухання лекцій, складання історій і звичайно ж гумор, без якого ніщо не може обійтись.

Половина заданого терміну промайнула як один день, і більша частина ворожих сил була виявлена та ліквідована. Гопаківцям це коштувало неабияких сил і вони вирішили влаштувати відпочинок. Якраз, він припав на свято Івана Купала. Ох, як же розгулялись хлопці і дівчата в цей день:

віночки плели;

пісні співали;

Марену палили;

через вогонь стрибали;

ніч не спали;

в кінці кінців розслабились настільки, що Лінь разом з останнім побратимом Обжировиськом, з легкістю вторглися в табір і захопили всіх. Єдиними, хто не піддався цим нечистям залишилися старійшини. Будучи в здоровому глузді, вони почали думати як звільнитись від загарбників. Остаточне рішення виявилось надзвичайно важким та болючим для полонених. Але подітись було нікуди. Отож, щоб врятуватися, відважні повинні збільшити старання у 2, а то й 3 рази, викладатися на повну в кожному тренуванні.

Почалася запекла боротьба. Захоплені воїни старались з усіх сил. Піт стікав рікою, кров у жилах закипала, тіло кожного ставало все мужнішим, дух – сильнішим, розум – загартованішим, а Душа – залишалася чистою і ясною, як ті промінці сонця…

В останні дні Лінь та Обжировисько не витримали такого натиску і втекли куди тільки можна було, аби подалі від українських земель. Ворога було розбито вщент!

Частина ІІІ: «Переможці»

Після закінчення десятиденної напруженої війни Лінь зі своїм військом більше ніколи не ступала на прекрасні, налиті Сонцем і Радістю, Теплом і Любов’ю, Силою Духа і Мужністю території слов’янських народів. А відважні воїни-гопаківці продовжували загартовуватися у боях та вишколах. І залишилися для людей воїнами

Світла, Добра і Любові…

P.S. «Справжній ворог нашої волі знаходиться в нас самих...»

©Георг Зіммель

Автор: Росомаха

Ілюстратор: Ксена, Росомаха